Наша бібліотека після карантину

Для мене книги – світло дня,

Для мене книги – зорі ночі...

Моя сім’я, моя рідня,

Мій розум, серце моє, очі...

Без книги я не проживу

Вже, як без вирію лелека...

Я і крізь вічність оживу

В отім святім : бібліотека...

Для вас я книгою лишусь,

Словами, строфами рядками,

У пам’ять віршами впишусь

У прози буйними рядками...

В енциклопедіях знайду

Для вас усі найкращі гасла

І з ними у серця прийду,

Щоб свічка помислу не згасла,

Бо книги – то і світло дня,

Бо книги – то і зорі ночі...

Моя сім’я, моя рідня

Мій розум, серце моє, очі.

 

Петро Гоць

 

Бібліотечні заходи до дня пам’яті героїв Крут

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

 

Книжкова виставка

До 155-річчя від дня народження англійського письменника, поета і новеліста Джозефа Редьярда Кіплінга представляємо виставку книг 

Англійський письменник Джозеф Редьярд Кіплінг писав для дітей досить багато, головним чином казки. Діти всього світу з захопленням читають його оповідання про Мауглі, про допитливе Слоненя, про Кішку, яка гуляла, як собі знала.
       Народився Р.Кіплінг 30 грудня 1865 року в Індії, в Бомбеї. Раннє дитинство пригадувалось потім письменником як пора безхмарного щастя, якій він зобов'вязаний усім добрим і світлим у собі.
       В шестирічному віці Радді разом з молодшою сестрою відправили в Англію здобувати освіту. Перебування Кіплінга в одному з пансіонів було для нього нестерпною моральною і фізичною мукою.
       Через кілька років Радді віддали в нову школу, навчальний заклад військового типу, де він почував себе зовсім по-іншому. Тут він почав писати вірші і відсилати їх у журнали, де їх поки що не друкували. Керівник закладу підтримав літературне обдарування хлопчика і зробив усе можливе, щоб Радді Кіплінг не звернув з цього шляху.
       Батьки ж достойно оцінили талант сина. В 1881 році, коли йому виповнилося шістнадцять років, вони видали за власний рахунок невеликим тиражем збірку "Шкільні вірші". В сімнадцятирічному віці Редьярд Кіплінг закінчив школу і повернувся в Індію, де почав працювати в провінційній газеті. Індія - країна давньої культури, чудових легенд, екзотичної природи - захопила уяву юнака. І не дивно, що його перші твори: оповідання, казки,вірші - були присвячені саме їй. Так з'явилась "Книга Джунглів", куди ввійшли і оповідання про Мауглі, які оголосили світові про народження нового дитячого письменника.
       Потім Кіплінг поїхав з Індії. Він багато мандрував, відвідав майже всі частини світу і кругом "пхав свій допитливий", як у слоненяти, ніс: вслухався в місцеві легенди, вдивлявся в навколишній світ. Через деякий час з'явились його "Казки просто так", дія яких відбувається то в Америці, то в Африці, то в Англії, то в Австралії.
      Змучений мандрами, Кіплінг в 1904 році вирішив оселитись в Англії. В 1906 році вийшла збірка казок "Пак с холмов Пука", через чотири роки - продовження "Нагороди і феї". В 1097 році письменникові присуджено Нобелівську премію в галузі літератури.
       На початку 1936 року Р.Кіплінга не стало. Та залишилися його чудові твори, які оспівують і звеличують мужність, відвагу, волю, дружбу, розкривають перед читачем чарівний світ незайманої природи. Вони принесли Р.Кіплінгові славу одного із найкращих у світовій літературі письменників-анімалістів.

 

Новий рік в бібліотеці

Під час новорічно-різдвяних свят шкільна бібліотека була місцем, де панувала творча та по-новорічному казкова атмосфера. 

У класах початкової школи пройшли бібліотечні майстер-класи: «Зимове рукоділля» та «Новорічні фантазії».Маленькі майстри створили чудові кульки-прикраси для новорічної ялинки, освоївши техніки декупажу та оріґамі. 

З  нетерпінням, надіями та сподіваннями чекали  на новорічно-різдвяні свята і вчителі і діти.  Адже це, мабуть самий казковий час в кожного.

В бібліотеці бла створена велика фото зона для створення казкових фото .

 Під час свята лунали новорічні привітання, щедрівки так колядки. До уваги користувачів була представлена ілюстративна – книжкова виставка з елементами інсталяції.

Кожного дня святкового тижня бібліотеку наповнювали дитячи голоси та посмішки.

 Протягом свят читачі в бібліотеці отримували святковий настрій  та їм було приємно відвідувати бібліотеку.казкова Снігуронька -завідувач бібліотеки підготувала веселі вікторини, конкурси і танці. Новий рік – це час здійснення мрій і сподівань.  Настала пора для найтепліших слів, найсвітліших побажань і, звісно, для найяскравіших мрій.

 Учні початкової школи дізнались прр  те, як святкували Новий рік наші пращури та про давні звичаї та традиції  зимових свят розповідається в запропонованих книгах: Олекса Воропай "Звичаї нашого народу", "Традиції і свята українського народу", "Українці: Свята. Традиції. Звичаї", "Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник", В. Скуратівський «Дідух. Свята українського народу», В. Скуратівський «Український рік: Розповіді», «Дванадцять місяців: народний календар» , Скуратівський В. «Місяцелік : Український народний календар» та інших.

Бібліотекар розповіла про колоритну календарну обрядовість нашого народу: окрім новорічних свят згадали й інші традиційні свята, що увійшли в побут українців.

Майстер-клас «Свіча»

Аромат меду, вощина з натурального воску, що нагрівається теплом дитячих рук та стає придатним для створення свічки створюють святкову атмосферу.

Учні початкової школи із задоволенням працювали разом з бібліотекарем. 

Ні для кого не секрет, що воскова свічка вважається символом тепла, добра та благополуччя в усьому світі. Вона дарує приємний аромат, зігріває, додає сил, запалює радість у душі та несе позитив до оселі.

 Також, свічка – це прадавній носій світла. І, якщо ми хочемо побажати комусь світла, тепла та родинного затишку, можливо, воскова свічка є чудовим подарунком.

 А найкращим подарунком буде свічка, зроблена власноруч! Виготовляючи воскову свічку своїми руками, ми даруємо разом із нею трішечки тепла та світла власного серця.

Діти дізнались з представлених книг, що :

• віск, подібно до води, є унікальним природним матеріалом, здатним вбирати та записувати інформацію у своїй структурі;

• з прадавніх часів на родинні свята запалювати воскові свічки для здійснення усіх мрійта бажань сім'ї;
• якщо на 10-15 хвилин у оселі запалити воскову свічку, увесь простір навколо сповниться благодаттю та гармонією;

• у Києві ще з дохристиянської доби існував обряд Свята свічки. Напередодні святого Семена (14 вересня) увечері на Подолі збиралися гурти городян та вшановували свічку і загалом обрядовий вогонь;

• свічки із натурального бджолиного воску горять довше та яскравіше, ніж парафінові. Поціновувачі надають їм перевагу, адже це повністю натуральний продукт.

Світло свічок - це гарний символ правдивого Божого світла, що ним є сам Господь. Стрітенська свічка з вірою та молитвою є оберегом сімейної злагоди.

Ангел зі свічками

Ангеле-двокрильцю,

у хмари не крийся, 

а світи свічечку – 

золоту прозірочку, 

щоби нічка у дорозі 

не ламала нозі.

Йде нічка полями 

та до Роксоляни, 

аби Роксоляна 

очка затуляла, 

тепер іде містом – 

чи спить ляля міцно?

А ляля говорить: 

– Як темно надворі, 

шкода мені нічку, 

як зламає ніжку.

Ангеле-двокрильцю, 

у хмарі не крийся, 

а світи свічечку – 

золоту прозірочку, 

аби Роксоляна 

очка затуляла.

І . Калинець

             

                    

"Фантастичні книги: минуле, сучасне, майбутне"

 Запрошуємо на захоплюючу подорож у світі фантастики! Наша бібліотека запрошує на захід "Фантастичні книги: минуле, сучасне, майбутнє". Чекають на вас цікаві зустрічі,