Сонце, пробиваючись крізь густі крони старих каштанів, малювало на стінах ліцею химерні візерунки. У нашій просторій шкільній бібліотеці, наповненій ароматом старих і нових книг і хвилюванням маленьких сердець, зібралися учні. Сьогодні вони мали особливого гостя – відому одеську письменницю та поетесу Інну Іщук.
Коли жінка з усміхненими очима і м'яким голосом увійшла до бібліотеки , спалахнули допитливі погляди. Вона була не схожа на суворих учителів, а радше на мудру казкарку, готової перенести їх у світ фантазії.
Розповідь письменниці про своє дитинство стала початком захоплюючої подорожі. Вона малювала яскравими фарбами картини старого міста: шумний Приморський бульвар, таємничі дворики, де пахло квітами і, звичайно ж, море – вічне джерело натхнення для всіх одеських митців.
Діти слухали, затамувавши подих. Їм здавалося, що вони бачать все на власні очі: як маленька дівчинка бігає босими ногами по гарячому піску, як вона сидить на парапетах і мріє про далекі країни, як вона пише свої перші вірші на пожовклих аркушах.
Після розповіді про своє життя письменниця перейшла до своїх творів. Вона розповідала про своїх героїв, про те,як вони народжувалися в її уяві, як вона шукала для них слова і вибирала долі. Діти задавали безліч запитань: про те, як придумати цікаву історію, як подолати творчу кризу, як знайти свій власний стиль.
На прощання Інна Іщук подарувала шкільній бібліотеці свої з автографом і побажала нашим учням ніколи не переставати мріяти і творити. Виходячи з бібліотеки, діти відчували себе натхненними і щасливими. Вони зрозуміли, що література – це не просто сукупність букв і слів, а цілий світ, в який можна зануритися і відкрити для себе безліч дивовижних речей.
А письменниця, дивлячись їм услід, усміхалася. Вона знала, що сьогодні вона не просто розповідала про себе, а засівала в юні серця зернятка любові до книги, до слова, до творчості. І це було найкращою нагородою за її працю.
Немає коментарів:
Дописати коментар