Бібліотерапія

Бібліотерапія – комплексна наукова дисципліна, що вивчає закономірності смислового та емоційного сприйняття текстів і розробляє методи психологічної корекції особистості за допомогою читання (або прослуховування) спеціально підібраних текстів з книг та інших носіїв інформації.

Як міждисциплінарна галузь наукового знання бібліотерапія  використовує досягнення бібліотекознавства і книгознавства (особливо соціології бібліотечної справи, бібліопсихології, психології читання), літературознавства (історії літератури та літературної критики), педагогіки, психології і медицини (переважно психіатрії та психотерапії) та ін. Як порівняно молода наука вирізняється недостатньою систематизованістю та термінологічною нечіткістю.

Наукове обґрунтування бібліотерапія одержала  на початку ХХ століття. На її розвиток вплинули праці З. Фрейда, І.  Павлова, В.  Бехтерєва, К.  Платонова, М. Рубакіна та ін.

Значний внесок для розвитку вітчизняної бібліотерапії здійснила бібліотерапевт А. Міллер, очільник першого в СРСР кабінету бібліотерапії, створеного 1967 р. за ініціативою професора І. Вельвовського у базовому санаторії психотерапії у Харківській області.

Проблему бібліотерапія у різні часи розглядали зарубіжні та вітчизняні науковці: Б. Вознічка-Парузель, І. Борецка, В. Крейденко, І. Вельвовський, Ж. Вертій, Ю. Дрешер, Е. Жиляєва, М. Кутанін, В. Леви, А. Шапошников та ін.

Питанням історії та практичного використання  бібліотерапія (зокрема у роботі з дітьми) присвячені публікації українських бібліотечних фахівців І. Гички, Д. Іваницької, Т. Каламай, О. Купіної, Л. Лугової, психологів Ю. Стадницької, І. Карівець та ін.

В Україні теорія та практика бібліотерапія в достатній мірі ще не розроблена.

Термін «бібліотерапія» (англ. bibliotherapy, від гр. biblion – книга та therapeia - лікування) увійшов до вжитку на початку ХХ ст., хоча рукописні та друковані книги здавна використовувалися як засіб лікування, про що свідчать перекази та історичні факти. Над входом до великого книгосховища фараона Рамзеса ІІ (приблизно 1300 р. до н.е.) був напис «Ліки для душі». Крім того, науковці звертають увагу на єврейську аскетичну секту терапевтів (I ст. н.е.), члени якої шість днів на тиждень проводили за усамітненим читанням Писання. З душевним здоров’ям, покращенням душевного стану асоціювали поняття «книга» стародавні греки, римляни. У середньовічній Європі початок лікування книгою поклали перші церковні бібліотеки. У ХІІІ ст. читання Корану у Каїрському шпиталі було частиною лікувального процесу. В епоху Відродження бібліотерапії почали активно застосовувати лікарі. У ХVIII ст. читання було одним з методів відновлення душевного здоров’я у Франції та Англії. З початком ХІХ ст. лікувальне читання розповсюдилося і в Америці.

Як лікувальне читання бібліотерапії спочатку використовувалась у шпитальних і санаторних бібліотеках, поєднуючись із досягненнями медицини, особливо психіатрії, у взаємозв’язку з методикою бібліотечної роботи, а згодом з методами наукового книгознавства. У процесі розвитку бібліотерапія збагачувалась методами і техніками психології, та почала застосовуватись в громадських і шкільних бібліотеках. Згодом вона була адаптована педагогікою, завдяки чому почала використовуватися у виховних, освітніх, опікунських, виправних закладах.

У 50-ті рр. ХХ ст. бібліотерапію почали застосовувати у лікуванні дітей. Починаючи з 60-х рр. питанням бібліотерапії у різних країнах присвячуються семінари, конференції, симпозіуми, спеціалісти активно працюють в бібліотеках та інших установах, створюються асоціації бібліотерапевтів, готуються спеціальні кадри.

Поняття бібліотерапія кожен науковець трактує по-своєму: одні відводять їй допоміжну роль при лікуванні, інші, навпаки, вважають бібліотерапію професійним засобом лікування розладів емоційного та нервового походження, який можуть використовувати лише кваліфіковані спеціалісти за допомогою бібліотекаря. Науковці переконують, що бібліотерапія відіграє важливу роль у лікуванні та реабілітації хворого.

Бібліотерапія як засіб допоміжного лікування використовується у багатьох країнах світу (США, країни Європи та Азії). На професійній основі здійснюється медиками та бібліотекарями, які володіють теорією та практикою лікування читанням. Об’єктами впливу бібліотерапії є дорослі і діти – як здорові фізично, але з травмою душі, так і люди, які мають аномалії в розвитку, вади зору, слуху тощо.

2013 р. у Великобританії затверджена державна програма, відповідно до якої лікарі можуть призначати пацієнтові в якості лікування книгу зі спеціально створеного списку рекомендованої літератури (для кожної психологічної проблеми прописується своя книга, яку легко можна відшукати у бібліотеках країни), а фахівці асоціації читання рекомендують читати книги із затвердженого списку самостійно.

Багато країн, що застосовують бібліотерапію в діяльності бібліотек, трактують поняття бібліотерапія як «застосування спеціально відібраних матеріалів для читання в якості терапевтичної допомоги в медицині та психіатрії, а також поради у вирішенні особистих проблем за допомогою керування читанням» (визначення Американської бібліотечної асоціації).

Можливості книги реалізуються в бібліотечному обслуговуванні, коли рекомендуючи те чи інше видання, бібліотекар прагне виконувати реабілітаційні, соціотерапевтичні, лікувальні, психогігієнічні та ін. функції (останні дві з допомогою психотерапевта або психолога).

В Україні бібліотерапія також знаходить практичне застосування у бібліотеках (більшою мірою - у бібліотеках для дітей та юнацтва): укладаються рекомендаційні списки літератури, готуються методичні матеріали, організовуються книжкові виставки; створюються психологічні служби, бібліотерапевтичні центри, працюють психологи, які використовують бібліотерапія тощо.

«Библиотерапія і фольклор" - одне з занять бібліотерапії, які я проводжу в індивідуальній роботі з учнями  школи.

            Індивідуальна бібліотечна робота «Бібліотерапія і фольклор"

Мета заняття

Розширення світогляду; розвиток пізнавального інтересу і творчої активності.

Хід заняття

З далеких часів українці передавали від одного покоління другому народну мудрість-прислів'я.

В нашій бібліотеки дуже багато книг з прислів’ями, яки вчать, заспокоюють.

Практична робота. Пропонуємо дитини написати на папері або сказати(якщо учень ще не вміє писати-пишемо самі) про проблему, наприклад мене немає друзів.

1 варіант. У книгах з прислів’ями та приказками по ключовому слову проблеми знаходимо і виписуємо прислів’я. Потім визначаємо «+»  саме те, яке допоможе впоратись з проблемою і «-»- прислів’я , яке підсилює проблему.

2 варіант. Кожному учню видається картка з позначеної проблемою. Далі як в першому варіанті.

Головна умова варіантів прислів’їв зі знаком «+»  має бути більше.

У мене маленький зріст

1.Вбився в ріст, як заєць в хвіст.

2.   Великий (або: Довгий), мов Пирятинська верства.

3.   Виріс за сидячого кота.виріс, як кіт навсидячки (завбільшки).

4.   Високий (або: довгоногий) як чапля.

5.   Високий, як дуга.

6.   Довгий, як жердка. Мабуть у мокре літо родився, що такий високий виріс.

7.   О, цей ріс у великому лісі, та ще й при воді!

8.   Оце виріс, як Поліський злодій.

9.   Підбічний хлопець (що ще коло боку у мами спить).

10.  Ріс, як мокрого літа.У мокре літо ріс!

11. Росте, як з води.

12. Росте, як каченята на воді.

13. Росте, як на дріжджах.

14. Так, хлоп'я невеличке.

15.  Хлоп — як дуб. Мабуть у мокре літо родився, що такий високий виріс.

16.О, цей ріс у великому лісі, та ще й при воді!

17.Оце виріс, як Поліський злодій.

Я не маю друзів

1. Без вірного друга велика туга.

2. Не варто з другом сваритися, бо доведеться миритися.

3. Дружба та братство – найбільше багатство.

4. Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей

5. Скарб – не друг, а друг – скарб.

6. Нових друзів май, старих не забувай.

7. При добрій годині всі друзі й побратими

8. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти

9. Пробуй золото вогнем, а дружбу — грішми.

10. Як не матимеш друга, не матимеш ворога

11. Мені сумно

1.Більше смутку, як радості.

2.Посиди, смутку,в кутку.

4.Лиха та радість, по котрій смуток наступає.

5.Можна й мовчки своє серце з'їсти.

6.Бодай не діждати своє серце на шматки рвати.

7.Іржа залізо їсть, а печаль серце.

8.Мов у воду опущена.

9. Як не свій ходить.

10. Здихнув тяжко та важко, мов ковальський міх.

11. Ой жалю мій, жалю, ох і жалю не помалу: упустив долю, упустив щастя, та вже й не піймаю.

12. Згине туга - буде друга.

13. Радість красить, а печаль палить.

14. Турбота-мати не дає спати.

15. Нудьгу годую, журбу сповиваю, а сум колишу.

16. Сушить чоловіка не робота, а турбота.

17. Журба не сонце, а сушить добре.

18. Журба гірша, як хвороба.

19. Журба плугом по серцю оре.

20. Не потурай журбі: вона тебе ножом під серце, а ти їй під ніс перцю!

21. Нехай журиться кобила - у неї голова велика, а нам чого?

22. Не журися - якось та буде!

23. Все те перетовчиться та перемелиться.

24. Журиться, а чого іще треба? Хіба лиха.

25. Журба та горе з ніг звалить, а біда землею привалить.

      Це завдання не легке, але дуже цікаво. Воно допомагає дитині подолати свої проблеми та комплекси. Та водночас ознайомитись з народними прислів'ями. Насправді, маючи в фонді нові книжки, яки допомагають учням боротися з різного роду страхами - бібліотекар може формувати свою роботу з бібліопсихологія та казкотерапіяї.

Так я використовую серію крижок видавництва  «Ранок», яки в ігрової формі формують ставлення дитини до різних «страшних» речей в житті.

             Темрява і невідомість лякають дітей. У кожному віршику дитина може впізнати себе, і разом з головними героями подолати свій страх темряви - адже вони з радістю поділилися з малюком своїми секретами! А на останній сторінці книжки малюка чекає сюрприз для самого сміливого: картинка, яка світиться в темряві!