16 вересня – Міжнародний день захисту озонового шару
Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня Міжнародним днем захисту озонового шару. Цей день відзначається з 1995 року у згадку про підписання Монреальського протоколу щодо необхідності збереження озонового шару, який фільтрує сонячне проміння і попереджує шкідливий вплив ультрафіолету на поверхню Землі.
9 вересня-251 річниця від дня народження Івана Петровича Котляревського— українського письменника, військового, першого класика нової української літератури, громадського діяча. Його поема «Енеїда» стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою
Нарешті, отримали підручники для 3-го класу НУШ!!!
За допомогою бібліотечного активу за один день ми зробили цю важку роботу-розпакувати, проштампували та видали нові підручники малятам!
Бібліо... книга... початок життя.
Хто це стукає до нас
В бібліотеку? Третій клас.
- Де є книжечка цікава?
А малюнок тут яскравий?
Щось до уроку цікаве шукає,
І кожному треба допомогти:
Щось підказати,а щось і знайти.
Така професія бібліотекаря -
Прокладати до книги стежину,
Хай словник і довідник
В світ науки ведуть дитину
.
Я для вас проведу, любі діти,
"Круглий стіл", навіть "усний журнал"
Щоб вам було цікаво дружити
І щоб кожний із вас сказав:
- В бібліотеку ми всі поспішаємо!
Там виставка кросвордів, посвята в читачі!
Перевірять, як часто читаємо,
Зберігаєм підручники всі.Така професія бібліотекаря -
Прокладати до книги стежину,
Хай словник і довідник
В світ науки ведуть дитину.
Комп'ютер буде в кожнім домі,
Та - біблос..., бібліо..., книжки -
Бібліотека і в майбутнім
Буде потрібна нам завжди!
Перші ознаки людей на території сучасної Одеси та її околиць стосуються епохи верхнього палеоліту (58 — 38 століття до нашої ери). У V столітті до н. е. на місці сучасного центру Одеси існувало стародавнє грецьке поселення — «Гавань Істріан». Залишки цієї колонії були знайдені під сучасним Приморським бульваром на глибині 1,5 метрів, а також на інших вулицях міста. Окрім цього поселення, на території Одеси також налічується близько дванадцяти інших давньогрецьких колоній. Крім інших, на протилежному березі Одеської затоки було поселення «Гавань Ісіякон». Суперництво між мешканцями цих колоній було зумовлене тим, що між ними проходив кордон грецьких міст-колоній Ольвії (на північному сході зі сторони гавані Ісіякон) та Істрії (на півдні зі сторони гавані Істріан). У другій половині IV — початку III століття до н. е. Ольвія вступила в конфлікт із сусідніми грецькими колоніями, Херсонесом та Істрією. Причиною війни стало невдоволення правителями Ольвії сферами впливу в цьому регіоні. На той час гавань Істріан була прикордонним форпостом Істрії, тому через війну це поселення прийшло у запустіння наприкінці IV століття до н. е., а гавань Ісіякон проіснувала ще два століття. Занепад грецьких колоній також був зумовлений вторгненням союзу кочових племен гунів у 375 році нашої ери. Прихід кочовиків на ці землі повністю розорив місцеве населення та перетворив ці землі у Дике Поле, де населення практично не було.[28]
Близько XIV століття, у місцевому степу панувала Ногайська орда, яка згодом влилася до Золотої Орди. В ординські часи, у XIV столітті, на місті колишньої грецької колонії з'явилася генуезька факторія «Джинестра», що торгувала з кочовиками. Генуезці купували у Північному Причорномор'ї здебільшого зерно та рабів. Водночас, за думкою науковців, Куяльницький та Хаджибейський лимани почали віддалятися від Чорного Моря, у результаті чого утворився природний насип — «Пересип». Це не могло не позначитися на економічному стані краю, позаяк, у наступні роки на цих двох лиманах видобувалося багато солі. На початку 1320-х років одним з основних ворогів Золотої Орди стало Велике князівство Литовське. У 1324 році до литовського панування відійшли всі землі між Дніпром та Дністром, зокрема й територія сучасного міста. У 1399 році після битви на Ворсклі вплив Великого князівства Литовського на Північному Причорномор'я поступово зійшов нанівець. Однак, ще при правлінні Вітовта було засновано фортецю Коцюбіїв і торгову пристань біля неї. Перша згадка про це поселення датується 1415 роком.[29]. 1442 року фортеця була надана польським шляхтичам Бучацьким — тодішнім власникам коронного Поділля[30]. Наприкінці XV століття литовсько-польська влада на цих землях послабилася і вони знову прийшли у запустіння.
1484 року ці землі завоювала Османська імперія, а місцеве населення складали переважно татари.[31] У 1765 році османська влада відбудувала стару литовську фортецю, назвавши її «Єні-Дунья» (в перекладі з османської — «Новий Світ»). Вона знаходилась між сучасними Потьомкінськими сходами та Воронцовським палацом на Приморському бульварі. Цю фортецю неодноразово штурмували запорізькі козаки під проводом Семена Галицького, Петра Калнишевського тощо. 1774 року фортеця була вперше захоплена об'єднаними козацько-російськими військами. Однак, за Кючук-Кайнарджійським мирним договором її було віддано туркам.[32]
Під час Російсько-турецької війни 1787—1792 років фортеця потрапила до уваги військ Олександра Суворова, який прямував на Бендери. Її було взято на світанку між 4 та 5 годиною 14 (25) вересня 1789 року передовим загоном корпусу генерала Івана Гудовича. Загоном командував граф Хосе де Рібас. Активну участь у битві за Хаджибей брало Чорноморське козацьке військо на чолі з отаманами Захарієм Чепігою та Антоном Головатим.[33]
7 червня (27 травня) 1794 року російська імператриця Катерина II підписала рескрипт про влаштування у Хаджибеї військової гавані та купецької пристані. Призначенням нового порту на Чорному морі було розширення торгових зв'язків з Європою. Проєкт розбудови міста було доручено нідерландському військовому інженерові, Францу де Воллану. Будівництво портових споруд та головного собору розпочалося 2 вересня (28 серпня) 1794 року під керівництвом Хосе де Рібаса. Цей день і досі відзначається в Одесі, як день міста.[29] Нова назва Хаджибея — Одеса, вперше з'явилася у документі, датованому 21 (10) січня 1795 року. Уже з перших років заснування місто стало основним портом, через який постачалося зерно з Російської імперії до інших країн Європи та Передньої Азії. Багато у чому цьому сприяв прихід на посаду генерал-губернатора Новоросії та градоначальника Одеси Армана Емманюеля дю Плессі (герцога де Рішельє). За час його перебування на цих посадах населення припортового міста виросло у п'ятнадцять разів.[29] Також під час управління містом герцогом, тут з'явився перший комерційний банк, біржа, іноземні консульства тощо[34]. За часів управління Луї де Ланжерона, у 1819 році, Одеському порту було дано режим порто-франко, що дозволяло право безмитного ввезення та вивозу товарів. Це дозволило розвинути зовнішню торгівлю та покращити економічні умови в місті. Водночас князь Михайло Воронцов, що у той час обіймав посаду генерал-губернатора Новоросії та Бессарабії, зумів привернути до міста увагу багатьох аристократів та багатіїв з усієї імперії, завдяки чому місто стало одним з найбільших промислових центрів країни. У 1820 році вийшла перша міська газета, у 1825 році відкрився археологічний музей. Також у ті часи відкрилося багато закладів освіти й прилюдна бібліотека.[29]
1830 року засновано міську публічну бібліотеку (з 1941 р. — Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького). На той час зібрання нараховувало 5 тисяч книг, це була друга в Російській імперії (після імператорської у Санкт-Петербурзі) і перша в Україні публічна бібліотека. З 1907-го по сьогодні бібліотека міститься в будинку, який в 1904—1906 роках було зведено за проєктом архітектора Ф. П. Нестурха. В бібліотеці працювало багато визначних особистостей, які в різний час очолювали її. Це історик М. Н. Мурзакевич, професор В. О. Яковлев, літератор М. Ф. Дерібас та його син, краєзнавець О. М. Дерібас, автор книги «Стара Одеса». Особливо важливу роль у розвитку бібліотеки відіграли її директор з 1896 по 1920 рік професор Новоросійського університету М. Г. Попруженко, який створив історичний нарис «Одеська міська публічна бібліотека. 1830—1910», та куратор бібліотеки у 1897—1917 роках почесний громадянин Одеси граф М. М. Толстой. Унікальний фонд найдавнішої книгозбірні України нині нараховує близько 5 мільйонів видань майже 100 мовами світу. Завдяки наявності значної кількості рідкісних документів, матеріалів (понад 200 тис.) та рукописів бібліотека увійшла до світового каталогу «Музей книги й книжної справи» (Museums of Book and Book-making. International Directori. — М., 1987). 1865 року в Одесі на базі Рішельєвського ліцею (першим директором якого був підкарпатський русин Іван Орлай) створено Новоросійський університет (з 1945 р. — Одеський університет ім. 1.1. Мечникова) у складі трьох факультетів: історико-філологічного, фізико-математичного та юридичного, який тривалий час був єдиним вишем на півдні України. Ініціатива у відкритті університету належить М. І. Пирогову.
У другій половині XIX століття найбільш видатними керівниками міста стали: граф Пауль Деметріус Коцебу, Григорій Маразлі та Микола Новосельський. При керівництві графа Коцебу, проїжджа частина центру Одеси була заміщена бруківкою, замість каганців з'явилися гасові лампи, був побудований перший у місті водогін, відкрита перша залізнична лінія тощо. Також Пауль Деметріус багато уваги приділяв розвиткові освіти та науки. За часів його головування, Рішельєвський ліцей перетворився на Новоросійський університет, а також було засновано багацько шкіл та училищ.[29] На відміну від Коцебу, Григорій Маразлі більше приділяв уваги зовнішньому вигляду міста. Саме тому у часи керівництва грецького міського голови містом, було побудовано Олександрівський парк, пам'ятник-колону Олександру II, відкрито першу конку, введено електричне освітлення, а також побудовано дитячу та очну лікарні, кілька богоділень, дешевих їдалень, притулків, народних училищ у місті та передмісті. До 100-ї річниці свого заснування, 1894 року, Одеса посідала четверте місце в імперії за кількістю населення та рівнем економічного розвитку після Санкт-Петербургу, Москви та Варшави.
КВЕСТ стартував біля Площі 10-го Квітня , розташованої біля школи , в районі Аркадія.
Один з відомих символів міста. Названа на честь дати звільнення міста від німецько-румунських військ в 1944 році військами 3-го Українського фронту. На площі знаходиться монумент «Крила Перемоги», зведений в 1984 році з приводу 40-ї річниці звільнення міста. Архітектори — Міроненко В. І., Шинкаренко В. П., Корогод В. І., скульптор Конищев Н. П., інженер Добрикін С. Н. Висота монументу 36 метрів, на вершині золота зірка, за формою схожа на зірку ГРС. Монумент та чотири стели біля підніжжя вкриті плитками сірого мармуру, на двох стелах вибито «Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння Одесі звання „Місто-Герой“», на двох інших — списки Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордену Слави Одеси та Одеської області.
Завдання квесту учні проходили на теріторії парку "Перемоги".
Команди учнів весь маршрут супроводжували класний керивник 10-А Мельник Ірина Георгіївна та зав.бібліотеки Гніпа Надія Михайлівна.
КВЕСТ виявився нелегким! Тут були і загадки, і кросворди і ребусине, знаходження замків і ключів …
В цілому – маса емоцій і вражень!
Комфортне середовище, інноваційні послуги, креативні проекти – все це можуть побачити та відчути наші дорогі відвідувачи.
Бібліотека є майданчиком для комунікації членів великої шкільної родини різного віку: малеча відвідує «літературні сніданки», вчителі зустрічаються з фаховою літературою різного профілю. Діти та підлітки втілюють свої творчі фантазії, бібліотечний актив обговорює та реалізовує креативні ідеї.
Центр вільного доступу до Інтернету надає широкий спектр послуг: вільний безкоштовний доступ до інформаційних сервісів Інтернету, навчання основам комп’ютерної та медіаграмотності, скайп-спілкування, online-реєстрація Українського центру оцінювання якості освіти для участі в ЗНО; тренування зі складання тестів ЗНО в електронному режимі та інші.
